Чорний сливовий пильщик

Haplocampa minuta

Жовтий сливовий пильщик

Hоplocampa flava

Найнебезпечніші шкідники плодів сливи й інших кісточкових — чорний і жовтий сливові пильщики. Обидва види трапляються повсюди. Літ імаго збігається з цвітінням абрикоса, на квітках якого імаго концентруються, споживаючи пилок і нектар. На поверхні пошкодженого зеленого плода добре видно широкий отвір, з отвору витікають темні екскременти, змішані з камеддю. Проте обприскування в період цвітіння інсектицидами заборонено, тому високоефективним є обприскування перед цвітінням та в кінці цвітіння сливи (на дереві залишилося до 5 % квітів або поодинокі квітки, а вся зав’язь має на собі навколоцвітник–«спідничку»), друге обприскування проводять через 7–8 днів. Пошкодження, що їх завдають личинки пильщика, викликають опадання плодів, а в окремі роки можуть повністю знищити урожай.

Сливова плодожерка

Grapholita funebrana

Пошкоджує сливу, аличу, персик, абрикос, рідко вишню й черешню. Навесні заляльковування гусениць, які перезимували, починається через 12–15 днів після того, як середньодобова температура перевищить +10°С. Це збігається з періодом відокремлення бутонів пізніх сортів сливи. Гусениці відроджуються в період формування кісточки у плодах пізніх сортів сливи. Вони виходять із яєць, прогризаючи отвір в оболонці, і від кількох хвилин до трьох і більше годин перебувають на поверхні плоду. З пошкоджених місць виділяється камедь, яка твердне у вигляді струмка або капель. Після проникнення в плід гусениця, прокладаючи хід у м’якоті, досягає черешка і перегризає судинну систему, внаслідок чого порушується постачання живильних речовин у плід. Ріст таких плодів припиняється, вони набирають фіолетового забарвлення, передчасно дозрівають і опадають. У молодих плодах гусениці пошкоджують м’яку кісточку, а в дозрілих прогризають смужки в м’якоті біля кісточки і заповнюють їх екскрементами. В опалих плодах гусениці закінчують живлення і протягом одного дня покидають їх.

Східна плодожерка

Grapholita molesta

Поширена в зоні Степу України, Криму і Закарпатті. Пошкоджує плоди й пагони майже всіх плодових, але найбільше любить персик, грушу, айву, сливу. Плоди шкідник пошкоджує з моменту появи зав’язі і до початку дозрівання. Уражені плоди непридатні для реалізації. У м’якоті може бути по кілька десятків гусениць плодожерки. У молодих пагонах гусениця робить вертикальні ходи до 15 см, виїдає точки росту. На молодих гілках утворюються тріщини, верхівка в’яне, всихає, часто ламається. Зимує шкідник у коконах на рослинних рештках, під опалим листям та в ґрунті. В період цвітіння кісточкових культур починається літ метеликів і кладка яєць. В Україні розвивається чотири покоління шкідника. Боротьбу зі шкідником ускладнює те, що покоління накладаються одне на одне, тому протягом вегетації культури співіснують одразу всі стадії розвитку.        

Вишнева муха

Rhagoletis cerasi

Вишнева муха — один із найнебезечніших шкідників черешні й вишні. Живлячись м’якоттю плодів, личинки мух нанівець зводять урожай садоводів. Особливо сильно пошкоджуються сорти середнього й пізнього термінів дозрівання. Якщо раніше основними зонами шкодочинності були Степ і Закарпаття, то нині цей шкідник поширився і в зоні Лісостепу. Вишнева муха зимує в пупарії в ґрунті на глибині 2–5 см під кронами дерев. Виліт мух починається, як правило, в другій половині травня і триває до середини червня, у зоні Лісостепу на декаду довше. На виліт мух великою мірою впливає температура. Після виходу з ґрунту муха додатково живиться протягом 8–14 днів і починає відкладати яйця. Цей період — від початку масового льоту до початку відкладання яєць — оптимальний для хімічних обробок.